Gonatos.clinic

Кіста меніска колінного суглоба - Gonatos.clinic

Кіста меніска колінного суглоба Симптоми, діагностика, лікування та прогноз, профілактика кісти меніска колінного суглоба

Кіста меніска колінного суглоба

5 Квітня, 2026 Alex Comments Off

Про анатомію, травми та захворювання колінного суглоба ми неодноразово писали на сторінках нашого проєкту – Травматичні пошкодження та захворювання колінного суглоба. Там же ми приділяли увагу меніскам як дуже важливим структурам колінного суглоба – Артроскопічна меніскектомія (резекція меніска), Артроскопічний шов меніска: «за» та «проти». Видаляти чи зшивати?

У цьому огляді ми б хотіли повернутись до менісків та поговорити про кісту меніска колінного суглоба – не частій, проте підступній патології, яка може призвести до розриву меніску у найменш вдалий момент і покласти людину на лікарняне ліжко на кілька тижнів, а то і місяців.

Кіста меніска – порожнисте рідинне утворення на краю або у товщі меніска колінного суглоба. Це захворювання являє собою реакцію менісків на тривале перенавантаження суглобів. У тканинах меніска утворюється мукоїдна (слизоподібна) речовина, яка з часом накопичується. Надалі ця речовина перетворюється на кісту. У більшості випадків, кіста формується біля краю меніска, у місці нерівномірного розподілу навантаження. Головна небезпека захворювання полягає у тому, що при незначних навантаженнях може статись розрив. Найчастіше до фахівців звертаються пацієнти з кістою меніска колінного суглоба – кістою латерального меніска, кістою медіального меніска.

1. Кіста меніска

До групи ризику відносять фахових спортсменів та людей важкої фізичної праці. У більшості випадків патологія вимагає хірургічного втручання.

Причини виникнення кісти меніска колінного суглоба

Етіологією цього дефекту є накопичення мукоїдної речовини, яка розтягує тканини і перетворюється на кісту. Причинами цього процесу можуть бути:

  • мікротравми та повторні травми меніска та зв’язок коліна;
  • надмірне навантаження на колінний суглоб;
  • тяжка фізична праця з перенесенням важких предметів;
  • конституційна схильність;
  • пухлинні, лімфатичні, дегенеративні прояви у тканинах;
  • остеоартроз та інші дегенеративно-дистрофічні захворювання суглобів, спричинені ураженням хрящової тканини;
  • системні порушення обміну речовин;
  • ревматичні захворювання (артрити, спондиліт).

Кіста меніска може бути одно- або двосторонньою. Залежно від того, на якому меніску вона виникла, – латеральною або медіальною. Якщо утворення охоплює зв’язочний апарат та прикапсулярну область суглоба, воно називатиметься параменіскова кіста. Такий стан характерний для останніх стадій переродження менісків, легко діагностується та усувається лише хірургічним шляхом.

Латеральна кіста меніска зустрічається частіше (у 6-8 разів), що пов’язують з більшим навантаженням. Для цього утворення характерні великі розміри, випинання на зовнішній стороні коліна, яке не зникає при випрямленні ноги. Як правило, латеральне новоутворення охоплює зв’язочний апарат та навколокапсулярну область суглоба, формуючи параменіскову кісту.

Виділяють три ступеня розвитку кісти:

I ступінь – клінічні прояви, зазвичай, відсутні; патологія може бути виявлена лише гістологічним методом або при МРТ діагностиці. Біль незначний, лише під навантаженням на ушкоджений суглоб, і, як правило, швидко минає після припинення навантажень.

II ступіть – до патологічного процесу залучений не лише меніск, а і прикапсулярна зона. Біль посилюється, пальпується припухлість у місці випинання кісти.

III ступінь – уражено меніск, прикапсулярну зону та зв’язки колінного суглоба. Наявність кісти визначається пальпацією та візуально, відмічаються гострий больовий синдром, набряк, локальне підвищення температури в області патологічного процесу.

Основні симптоми кісти меніска

Серед основних симптомів слід виділити гострий біль у стані спокою, підвищену температуру в області пошкодження, клацання при згинанні, збільшення суглоба, набряклість та підшкірні утворення (іноді) у місці випинання кісти.

Діагностика кісти меніска колінного суглоба

Хворі найчастіше скаржаться на болі в області колінного суглоба, які посилюються при ходінні, а також на появу болючого утворення розміром до кількох сантиметрів в області суглобової щілини. Інтенсивність болю та розмір кісти можуть варіюватись залежно від її наповнення, локалізації та розміру.

Диференційний діагноз кісти меніска

Об’ємні утворення в проєкції колінного суглоба, поряд з кістками менісків, можуть бути також проявами інших захворювань.

1. Ганглій, зазвичай, розміщується дуже поверхнево, на дотик він не такий «твердий», як кіста меніска, і не з’єднується з порожниною суглоба.

2. Депозити кальцію у товщі колатеральної зв’язки зазвичай розміщуються по внутрішній поверхні колінного суглоба. При пальпації вони вирізняються вираженою болючістю, зазвичай видимі на рентгенограмі.

3. Пролабуючий розірваний меніск іноді визначається як неправильної форми утворення на рівні суглобової щілини колінного суглоба. У ряді випадків відмінність такого розриву він кісти являє собою переважно академічний інтерес.

4. Різноманітні пухлини, як м’яких тканин (ліпома, фіброма), так і кісткові (остеохондрома) також можуть бути причиною формування утворення, що випинається на боковій поверхні колінного суглоба. Старанне клінічне обстеження в таких випадках дає змогу визначити, но утворення походить не зі сторони суглобової щілини.

МРТ колінного суглоба – кіста меніска

В травматології-ортопедії діагноз кісти менісків ставиться на підставі клінічної картини, результатів УЗД колінного суглоба, діагностичної артроскопії або МРТ колінного суглоба, а у деяких випадках для диференційної діагностики можуть призначити КТ.

Показання та протипоказання до операції

Хірургічне лікування показане в більшості випадків кістки меніска колінного суглоба. Операція не показана на найбільш ранніх стадіях патологічного процесу, якщо розмір утворення не перевищує кількох міліметрів. Хоча слід розуміти, що кіста меніска практично в усіх випадках є вторинним патологічним процесом на тлі пошкодження менісків, хрящів тощо.

Хірургічне лікування кісти меніска також не проводять:

  • при нестабільному стані пацієнта;
  • високих анестезіологічних ризиках;
  • гнійно-запальних процесах в області хірургічного втручання;
  • захворюваннях крові та інших стана

Тривале існування кісти призводить до дегенеративно-дистрофічних змін суглобового хряща. Основною методикою хірургічного лікування цієї патології є артроскопічна резекція кісти.

Лікування

Як правило, пацієнту рекомендують зменшити навантаження на колінний суглоб. При вираженому больовому синдромі призначають знеболювальне та нестероїдні протизапальні препарати. Остаточно вилікувати кісту менісків без операції неможливо, проте повне видалення пошкодженого меніска призводить до швидкого розвитку деформівного артрозу. Через це хірургічне втручання повинно бути якомога більш щадним. Кращим варіантом є часткове видалення (резекція) меніска методом артроскопічної операції, яка дасть змогу зменшити травматичність втручання та знизить імовірність розвитку ускладнень. Залежно від локалізації та розміру кістки меніска виконується розсікання кісти або видалення пошкодженої частини меніска.

Консервативне лікування включає застосування нестероїдних протизапальних препаратів та фізіотерапію: УВЧ-терапію, фонофорез з глюкокортикоїдами та НПЗП. Крім цього, призначають пункцію кістки з відсмоктуванням її вмісту або зменшення навантажень на суглоб з метою самостійного розсмоктування новоутворення, носіння стабілізуючого ортезу та ортопедичних устілок (взуття) для розвантаження колінного суглоба.

Інколи виконують аспірацію кісти з подальшим введенням глюкокортикоїдів у її порожнину. Проте цей метод досі не отримав клінічного підтвердження своєї ефективності з огляду на досить часте повторне формування кісти.

На пізніших стадіях консервативна терапія дає лише тимчасове полегшення стану пацієнта. Єдиним методом повного одужання є хірургічне втручання  – артроскопічне видалення кістки та часткова резекція меніска.

Хірургічне лікування кісти колінного суглоба

Суть операції – повне видалення капсули кістки або кістозного новоутворення разом з пошкодженими тканинами меніска. Найбільш щадна техніка – ендоскопічна артроскопія. Вона виконується під епідуральною або провідниковою анестезією. Втручання здійснюють через невеликий розріз, маніпуляції виконують під контролем мікровідеокамери.

Основна небезпека кісти у тому, що вона може тривалий час не проявляти себе. Відчуваючи біль та дискомфорт в коліні, слід записатись на прийом до лікаря-травматолога і пройти обстеження.

Як ми вже згадували в матеріалі про резекцію меніска – за можливості повне видалення менісків не рекомендується, оскільки це загрожує прогресуючим ураженням суглобових хрящів та раннім розвитком деформівного артрозу колінного суглоба.

Реабілітація

Усім хворим рекомендуємо носіння ортезу або еластичного наколінника протягом кількох тижнів. В день операції хворим дозволяється розпочати рухи в суглобі та ходіння з опорою. Шви знімають на 8-10 день після операції. Повне навантаження на прооперований суглоб дозволяють не раніше ніж через 4-5 тижнів (залежно від локалізації та розмірів кісти), фізичні вправи та заняття спортом – через 3 місяці після операції. Реабілітаційний комплекс включає лікувальну фізкультуру та плавання, масаж, апаратну фізіотерапію.

Профілактика

Важливим профілактичним заходом для запобігання такого роду пошкодженням є застосування індивідуальних засобів захисту та розвантажувальних бандажів в області коліна. Необхідно дотримуватись техніки безпеки при роботі з важкими предметами, уникати положення навпочіпки. Якщо Ви не професійний спортсмен, слід адекватно розподіляти навантаження при переміщенні важких предметів. Також при значних та тривалих навантаженнях слід одягати зручне взуття з ортопедичними устілками для правильного розподілу навантаження на нижні кінцівки, стабілізації гомілковостопного та колінного суглобів.