Лабораторна діагностика аутоімунних та запальних (інфекційних) захворювань відіграє надзвичайно важливу роль у лікуванні захворювань суглобів, оскільки дослідження синовіальної рідини та тканин суглоба надають вичерпну інформацію про запальні процеси, імунні реакції та інші зміни, пов’язані із захворюваннями.

Необхідність проведення лабораторних досліджень визначається такими факторами:

• Уточнення діагнозу. Лабораторні тести допоможуть лікарю підтвердити або виключити певні захворювання суглобів, такі як ревматоїдний артрит, системний червоний вовчак, подагра та інші.
• Оцінка ступеня запалення. Багато захворювань суглобів супроводжуються запаленням. Лабораторні аналізи, такі як загальний аналіз крові та вимірювання рівнів запальних маркерів крові та синовіальної рідини (наприклад, С-реактивного білка), допоможуть у визначенні ступеня запалення в організмі та суглобі .
• Моніторинг ефективності лікування. Результати лабораторних досліджень використовуються для відстеження ефективності лікування та коригування терапії у разі потреби.
• Диференційна діагностика. Лабораторні тести допоможе виключити інші можливі причини суглобового болю та дисфункції, такі як інфекції або інші запальні стани.
• Планування лікування. Різні захворювання суглобів потребують різних підходів до лікування. Лабораторні аналізи допоможуть лікарю вибрати найкращий спосіб лікування з огляду на особливості захворювання.

Лабораторні аналізи при захворюваннях суглобів:

Аналіз крові:

• Загальний аналіз крові дозволяє оцінити наявність запалення в організмі через підрахунок кількості лейкоцитів та вивчення інших параметрів.
• Швидкість осідання еритроцитів (ШОЕ). Підвищена ШОЕ може вказувати на запалення.
• Біохімічний аналіз крові:
• Сироваткові білки (загальний білок, альбумін, глобуліни). Зміни на рівні білків свідчать про запальні процеси.
• Сечова кислота. Підвищені рівні сечової кислоти пов’язані з подагрою.

Ревматологічні маркери:

• Ревматоїдний фактор (РФ). Підвищений рівень ревматоїдного фактора пов’язаний із ревматоїдним артритом.
• Антинуклеарні антитіла (ANA) є позитивними при системних аутоімунних захворюваннях.

Маркери запалення:

• C-реактивний білок (CRP). Підвищені рівні свідчать про запалення організмі.
• Інтерлейкіни (IL-6)

Маркери хвороби кісток:

• Кальцій та фосфор змінюється при захворюваннях кісток.
• Алкалічна фосфатаза. Підвищені рівні алкалічної фосфатази пов’язані із захворюваннями кісток.

Маркери подагри: Сечова кислота. Підвищені рівні сечової кислоти свідчать про подагру.

Аналіз синовіальної рідини. У разі потреби може проводитися пункція суглоба вивчення синовіальної рідини. Це дозволяє виявити запалення, інфекцію чи підтвердити діагноз.

Анти-ЦЦП (антитіла до циклічного цитрулінованого пептиду).  Тест використовується виявлення ревматоїдного артриту.

HLA-B27 (гістокомпатибельність антигену В27). Аналіз використовується при підозрі на хворобу Бехтерева (анкілозуючий спондиліт) та інші спондилоартропатії.

Антитіла до ДНК (антинуклеарні антитіла до ДНК). Допомагає у виявленні системного червоного вовчака та інших колагенозів.

Антитіла до цитоплазми нейтрофілів (ANCA) позитивні при васкулітах та деяких інших ревматичних захворюваннях.

Антитіла до циклічного цитрулінованого пептиду (anti-CCP). Допомагають у підтвердженні ревматоїдного артриту.

Маркери запалення суглобової рідини. Під час проведення артроскопії чи пункції суглоба досліджуються різні параметри суглобової рідини з метою оцінки ступеня запалення.

Маркери кісткової резорбції. До таких маркерів відносяться CTX (C-terminal telopeptide of type I collagen) і NTX (N-terminal telopeptide of type I collagen). Маркери кісткової резорбції використовуються з метою оцінки активності процесів резорбції кісток.

Маркери синовіальної мембрани. Маркери активації синовіальної мембрани досліджуються для детальнішого аналізу запальних процесів.