Остеоартрит (ОА) протягом багатьох років продовжує залишатися однією з найважливіших проблем не лише сучасної ревматології, а й ортопедії-травматології. Це захворювання є результатом складного ряду дегенеративних процесів хрящової тканини та субхондральної кістки у поєднанні з ураженням внутрішньосуглобових та навколосуглобових структур – синовіальної оболонки, менісків, зв’язок. Остеоартрит є серйозною медико-соціальною проблемою у всьому світі, у зв’язку з його хронічним, прогресуючим перебігом, обмеженням функціональних можливостей опорно-рухового апарату та погіршенням якості життя хворих. Відомо, що остеоартрит колінного суглоба (гонартроз) переважає у всіх клінічних підтипах дегенеративно-дистрофічних захворювань суглобів. Ця локалізація особливо детально вивчається та є моделлю для випробування різних лікарських та нелікарських методів лікування та профілактики ОА.

Для початку згадаємо визначення остеоартриту. Остеоартрит (ОА) – гетерогенна група захворювань різної етіології з подібними біологічними, морфологічними, клінічними проявами та результатом, в основі якого лежить ураження всіх компонентів суглоба, в першу чергу суглобового хряща, а також субхондральної кістки, синовіальної оболонки, зв’язкового апарату суглоба та навколосуглобових м’язів.

Якщо брати за основу це визначення патології, то щоб побачити одномоментно всі структури суглоба – внутрішньокісткові, внутрішньосуглобові, синовіальну оболонку, меніски та зв’язковий апарат, і провести диференціальний поділ їх стану, золотим стандартом вважається МРТ. У той же час, через невелику поширеність, ціни та наявність протипоказань, МРТ не є методом первинної діагностики (скринінгом діагностики патології). Первинною діагностикою у багатьох країнах досі залишається рентгенографія у двох проекціях. В ідеалі роблять рентгенографію двох однойменних суглобів, а за наявності осьових деформацій нижніх кінцівок роблять панорамні знімки під навантаженням обох кінцівок повністю. Це допоможе не тільки визначити стадію остеоартрозу, але й прорахувати необхідні кути корекції як при ендопротезуванні на пізніх стадіях, так і при коригувальній остеотомії на ранніх стадіях, коли суглоб ще можна врятувати. Паралельно із рентгеном призначають УЗД. УЗД допоможе оцінити стан м’яких тканин (зв’язок, м’язів, синовіальної оболонки) та внутрішньосуглобових хрящів (менісків). При використанні рентгену та УЗД приблизно у 95% випадків можна досить докладно визначити стан суглоба та стадію остеоартриту. Звичайно, якщо є якісь невизначеності та сумніви, лікарі ставлять конкретне завдання перед фахівцями променевої діагностики та призначають КТ та/або МРТ.

Рентгенологічні симптоми первинного остеоартриту (обов’язкові діагностичні критерії):